Технологія гільзування цегляних димоходів: особливості, переваги, недоліки

На сьогодні існує маса сучасних матеріалів для облаштування димоходу, але, не дивлячись на це, досить часто використовується традиційна цегляна кладка труб. Це є наслідком порівняно невисокої вартості такої конструкції та ряду її переваг, які відсувають на задній план наявні недоліки:

• погіршення тяги через завихрення, що виникають у трубі;
• осідання сажі на стінках димаря;
• утворення тріщини у цегляній кладці за різких перепадів температур.

Така технологія як гільзування димоходів дозволяє суттєво покращити експлуатаційні якості комунікацій.

Основні переваги технології гільзування димоходів

Суть робіт під назвою «гільзування димоходу» полягає у монтажі спеціального вкладишу всередині димовідвідного каналу, виконаного з цегли. Цей метод дозволяє відновити працездатність та безпеку використання конструкції без її часткового або повного демонтажу. До того ж гільзування димаря має ще ряд переваг, серед яких:

• повна герметизація системи, яка продовжує нормально працювати навіть при прогоранні гільзи або пошкодженні її будь-яким іншим способом. Роль кожуха у разі виконує цегляна труба;
• гладкі стінки гільзи покращують тягу, підвищується ККД усієї системи димовідведення;
• кругла або овальна форма розрізу гільзи запобігає утворенню завихрень повітря;
• завдяки повітряному шару між гільзою та цегляною трубою, немає потреби в теплоізоляції димаря: конденсат у модифікованих конструкціях практично відсутній.

Гільзування димоходів також дозволяє суттєво збільшити термін експлуатації цегляної споруди, полегшує ремонт комунікацій.

Методи гільзування димоходів

Гільза – це труба з нержавіючої сталі, кераміки, полімеру ФуранФлекс або азбестоцементу. Кожен із матеріалів має свої плюси та мінуси.

1. Нержавіюча сталь: використовується найчастіше, оскільки:

• має невелику масу – не знадобиться посилення фундаменту труби;
• легко монтується;
• має доступну вартість;
• в асортименті широка розмірна лінійка;
• існує різноманітність конструкцій та пристроїв для якісного монтажу;
• їй властиві хороші експлуатаційні характеристики: немає інтенсивного осідання сажі та кіптяви на стінках димовідвідного каналу.

Основний недолік – погана стійкість до кислотного конденсату, що утворюється в трубах, особливо якщо димар експлуатується з газовим котлом.

1. Кераміка. Матеріал, стійкий до корозійних явищ, може бути виготовлений з квадратним, круглим або прямокутним перетином. Керамічний вкладиш можна підібрати під розміри практично будь-якого димаря. Головною перевагою керамічних гільз вважається їх тривалий термін експлуатації. Крім того, вони покращують тягу, забезпечують герметичність системи. Мінуси: досить висока вартість і велика вага, що обумовлює складність монтажу з використанням підйомної техніки. Як правило, гільзування керамікою вимагає часткового розбирання димоходу.
2. Азбест. Один плюс – бюджетний варіант, і маса мінусів: погано реагує на перепади температур, можливе руйнування від високих температур, та низьких – через гігроскопічність матеріалу. Шорсткі стінки збирають на собі сажу і кіптяву, потрібно частіше прочищати димар. Матеріал тендітний, погано переносить механічні навантаження, тому для гільзування застосовується дуже рідко.

Щодо полімерного рукава, то це інноваційний, досить прогресивний матеріал у технології гільзування. Поки він використовується не часто, але показує непогані експлуатаційні якості та може прослужити понад три десятки років. Ця технологія дозволяє реконструювати та ремонтувати старі димарі з мінімальним обсягом капітальних будівельно-монтажних робіт.